15 липня - скорботна дата - роковини смерті - Гищука Василя Дмитровича, який очолював ДНЗ «Бердянський ЦПТО» майже чверть століття. Доля провела Василя Дмитровича по стежці керівника військової підготовки, завуча, заступника директора, директора професійно - технічного закладу освіти у важкі для України роки. Все, чого досягнув у своєму житті - це завдяки праці, постійному самовдосконаленню, життєвому оптимізму, наполегливості.
За роки своєї плідної діяльності Гищук В. Д. виховав не одне покоління, розв'язав тисячі життєвих задач, відкрив нові професії.За роки керівництва він створив заклад освіти один з найуспішніших у Запорізькій області. Та хвороба непохитно позбавила сил для подальшої праці, обірвалася ниточка життя…Боляче, невимовно боляче говорити і писати ці слова про Василя Дмитровича — особистість справді неординарну, яскраву, талановитого керівника, невтомного і самовідданого педагога, мудру людину. Жорстока, невблаганна смерть забирає кращих — тих, котрі могли ще багато зробити, принести чимало користі справі, якій присвятили своє життя, учням, колегам, країні. Василь Дмитрович був саме таким: чуйним, енергійним, великим працелюбом, талановитим керівником. Він завжди виношував нові, цікаві ідеї для удосконалення системи профтехосвіти, умів зацікавити ними інших, невтомно творив і плекав рідний заклад освіти, яким жив до останнього подиху.
Нехай світлий, добрий спомин про Василя Дмитровича назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав, поважав, хто жив і працював поруч, кого він виховував бути патріотом і любити рідну землю.
Наша молитва дійде до вас, Василю Дмитровичу! Колектив вас памʼятає і шанує! Світлі спогади про вас завжди будуть з нами!
За роки своєї плідної діяльності Гищук В. Д. виховав не одне покоління, розв'язав тисячі життєвих задач, відкрив нові професії.За роки керівництва він створив заклад освіти один з найуспішніших у Запорізькій області. Та хвороба непохитно позбавила сил для подальшої праці, обірвалася ниточка життя…Боляче, невимовно боляче говорити і писати ці слова про Василя Дмитровича — особистість справді неординарну, яскраву, талановитого керівника, невтомного і самовідданого педагога, мудру людину. Жорстока, невблаганна смерть забирає кращих — тих, котрі могли ще багато зробити, принести чимало користі справі, якій присвятили своє життя, учням, колегам, країні. Василь Дмитрович був саме таким: чуйним, енергійним, великим працелюбом, талановитим керівником. Він завжди виношував нові, цікаві ідеї для удосконалення системи профтехосвіти, умів зацікавити ними інших, невтомно творив і плекав рідний заклад освіти, яким жив до останнього подиху.
Нехай світлий, добрий спомин про Василя Дмитровича назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав, поважав, хто жив і працював поруч, кого він виховував бути патріотом і любити рідну землю.
Наша молитва дійде до вас, Василю Дмитровичу! Колектив вас памʼятає і шанує! Світлі спогади про вас завжди будуть з нами!