4 квітня 1949 року у Вашингтоні представниками 12-х країн — США, Великобританії, Франції, Італії, Бельгії, Нідерландів, Люксембурга, Канади, Данії, Ісландії, Норвегії та Португалії — підписано Північно-атлантичний пакт (НАТО) про воєнно-політичний союз, що ставив за мету колективний захист демократичних свобод і протидію комуністичній експансії.
У1952 році до НАТО приєднались Греція і Туреччина, у 1955-у — ФРН. Цього ж року східноєвропейські країни на противагу НАТО створили свою військово-політичну організацію — Варшавський договір, — в котрій домінуючу роль відігравав Радянський Союз. У 1966 році, звинувативши США у порушенні умов договору 1949 року, з віськових структур НАТО вийшла Франція.
У 1982 році до Північно-атлантичного пакту приєдналась Іспанія, у 1990-у об'єднана Німеччина зайняла місце ФРН, а в 1999-у до НАТО вступили Угорщина, Чехія і Польща, колишні члени Варшавського договору, котрий саморозпустився вісім років перед тим; у 2004-у — Болгарія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина, Словенія, та Естонія, а в 2009-у — Албанія та Хорватія.
У 2010 році була прийнята нова стратегічна концепція «Активна участь, сучасна оборона», в якій визначено три найважливіших задач НАТО в новій геополітичній ситуації — колективна оборона, врегулювання криз та безпеку на основі співпраці.
Єдиною країною, що не має своїх регулярних військ, протягом понад півстоліття залишається Ісландія.
Сьогодні 30 країн є членами НАТО.
Відносини України і НАТО були встановлені в 1991 році з моменту вступу України до Ради північноатлантичного співробітництва відразу після розпаду Радянського Союзу. Саме Україна стала першою країною СНД, яка 8 лютого 1994 стала учасницею програми Партнерство заради миру. 9 липня 1997 року в Мадриді була підписана Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного Договору. Як головний механізм двостороннього діалогу відповідно до хартії була заснована Комісія Україна-НАТО (КУН). У 1998 в рамках КУН була створена Спільна робоча група Україна-НАТО з оборонної реформи.
У 2002 році президент Леонід Кучма зробив офіційну заяву про намір України стати членом НАТО і 11 січня 2003 року було створено Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції України, який 2 квітня 2010 року ліквідував Віктор Янукович. 18 вересня 2014 року президент Петро Порошенко під час виступу у Конгресі США закликав надати Україні статус союзника поза НАТО, а через три місяці заявив, що питання вступу України до НАТО вирішуватиметься через 5-6 років на референдумі, коли країна буде відповідати категоріям та стандартам цього альянсу.
Рух України до членства в НАТО став нагальним пріоритетом для нашої держави, ніж членство в ЄС.
Вступ до НАТО, що є політичним рішенням, в теорії може відбутися значно швидше. А суспільна підтримка вступу в Альянс нині б’є рекорди і стала ще однією з об’єднавчих ідей для українців.
Утім, проблемою лишається брак одностайності у підтримці вступу України у лавах самого Альянсу.
Про те, як подолати цей виклик, вже замислюються західні друзі України, що пропонують свої "рецепти" та плани дій. Один із них вже представлений на розгляд Європейської народної партії (ЄНП) – провідної партійної групи в Європі.
Саміт НАТО у Вільнюсі, який відбудеться 11-12 липня 2023 року, стане місцем, де з’явиться відповідь на стратегічне питання геополітичного значення – чи отримає Україна запрошення до НАТО, чи ні.
У1952 році до НАТО приєднались Греція і Туреччина, у 1955-у — ФРН. Цього ж року східноєвропейські країни на противагу НАТО створили свою військово-політичну організацію — Варшавський договір, — в котрій домінуючу роль відігравав Радянський Союз. У 1966 році, звинувативши США у порушенні умов договору 1949 року, з віськових структур НАТО вийшла Франція.
У 1982 році до Північно-атлантичного пакту приєдналась Іспанія, у 1990-у об'єднана Німеччина зайняла місце ФРН, а в 1999-у до НАТО вступили Угорщина, Чехія і Польща, колишні члени Варшавського договору, котрий саморозпустився вісім років перед тим; у 2004-у — Болгарія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина, Словенія, та Естонія, а в 2009-у — Албанія та Хорватія.
У 2010 році була прийнята нова стратегічна концепція «Активна участь, сучасна оборона», в якій визначено три найважливіших задач НАТО в новій геополітичній ситуації — колективна оборона, врегулювання криз та безпеку на основі співпраці.
Єдиною країною, що не має своїх регулярних військ, протягом понад півстоліття залишається Ісландія.
Сьогодні 30 країн є членами НАТО.
Відносини України і НАТО були встановлені в 1991 році з моменту вступу України до Ради північноатлантичного співробітництва відразу після розпаду Радянського Союзу. Саме Україна стала першою країною СНД, яка 8 лютого 1994 стала учасницею програми Партнерство заради миру. 9 липня 1997 року в Мадриді була підписана Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного Договору. Як головний механізм двостороннього діалогу відповідно до хартії була заснована Комісія Україна-НАТО (КУН). У 1998 в рамках КУН була створена Спільна робоча група Україна-НАТО з оборонної реформи.
У 2002 році президент Леонід Кучма зробив офіційну заяву про намір України стати членом НАТО і 11 січня 2003 року було створено Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції України, який 2 квітня 2010 року ліквідував Віктор Янукович. 18 вересня 2014 року президент Петро Порошенко під час виступу у Конгресі США закликав надати Україні статус союзника поза НАТО, а через три місяці заявив, що питання вступу України до НАТО вирішуватиметься через 5-6 років на референдумі, коли країна буде відповідати категоріям та стандартам цього альянсу.
Рух України до членства в НАТО став нагальним пріоритетом для нашої держави, ніж членство в ЄС.
Вступ до НАТО, що є політичним рішенням, в теорії може відбутися значно швидше. А суспільна підтримка вступу в Альянс нині б’є рекорди і стала ще однією з об’єднавчих ідей для українців.
Утім, проблемою лишається брак одностайності у підтримці вступу України у лавах самого Альянсу.
Про те, як подолати цей виклик, вже замислюються західні друзі України, що пропонують свої "рецепти" та плани дій. Один із них вже представлений на розгляд Європейської народної партії (ЄНП) – провідної партійної групи в Європі.
Саміт НАТО у Вільнюсі, який відбудеться 11-12 липня 2023 року, стане місцем, де з’явиться відповідь на стратегічне питання геополітичного значення – чи отримає Україна запрошення до НАТО, чи ні.